«Принцип втручання» — це детектив. І одночасно не детектив. Це драма і комедія, смішна до сліз і зворушлива до ненависті історія. Це книга, на якій можна ворожити. Або різко закрити і кинути в обличчя ворогу, хай навіть твій ворог тимчасово дивиться на тебе із дзеркала.
Єдиною опорою і розрадою Станіслави стала робота. Чистий холодний розум, логіка і математика, ось її безпечна гавань, ось світ, у якому вона задає власні правила гри і почувається у безпеці.
І з цього світу формул і рівнянь її висмикує прохання, яке неможливо відхилити. Але і погодитися теж неможливо, тому що це дивно. І абсолютно нелогічно. І ще трошки смертельно небезпечно. А втім, доцент кафедри вищої і прикладної математики перетворюється на кухаря. І сім днів проводить у місті свого дитинства, з якого вона колись вилетіла пробкою і поклялася ніколи не повертатися.
Завдання мінімум на цей тиждень— проникнути на весілля і переконатися, що наречена жива. Завдання максимум — знайти і покарати вбивцю.
Втручатися. Не проходити повз –
Прочитала цю книгу за чотири місяці до початку повномасштабної війни. Звісно, після 24.02.22 текст сприймається інакше, ніж тоді, коли читала вперше, але книга – свідчення доби відносного спокою коли АТО поволі стихало, а велика війна ще не почалась. “Принцип втручання” – це цікаво, іронічно, моторошно, смішно, часом пронизливо боляче, але в підсумку текст лишає відчуття легкості та чистоти, наче після крижаного душу. (Не часто письменникам вдається таке виробляти з моєю свідомістю).
У цьому романі канонічна детективна історія, трохи містики, готики, української міфології й реалізму сучасного буття. Таємничий замок, прекрасна дівчина в біді, страшні таємниці й ті, кому треба більше за всіх, хто втрутиться у чужі справи, бо інакше ніяк. Якщо «Доця» багата на біблійні алюзії й трішки нагадує притчу про «Сина божого» в жіночій іпостасі, то «Принцип втручання» це «ініціація відунки». Загострення інтуїції, трансформація через біль втрати, вихід із «зчарованого місця» з якого ніхто ще не тікав, (дороги Черкащини, ще той лабіринт, мандрували, знаємо), причетність до містичного «жіночого кола» де підтримують і допомагають. А ще магія літнього сонцестояння, польові русалки, історії про любов, вічне зло, довіру, зраду, спокуту, прощення і випадки коли воно не можливе. Дуже колоритно відтворено дух типового маленького містечка в якому всі поклоняються божеству «щолюдискажуть». І звісно ж тема війни. Епізод в якому Станіслава просить нову знайому розповісти, як тутешні люди зустріли війну – здається, що книга написана власне заради нього. Вже десятий рік як світ ділиться на тих, хто прийняв війну, і тих, хто обрав шлях невтручання. Хоч після 24 лютого не втручатися важко, – більшість зачепило. Історія про двох праведників могла б бути казкою, але ж ми знаємо, як багато таких історій тепер щодня.
Книга не про війну, але про людей для яких війна – це особистий досвід і біль, про їх адаптацію до мирного життя, про здатність безпомилково вираховувати своїх, відмічених війною, і тримати стрій, і не кидати.Про емоції жінок, що втратили в цій війні чоловіків та синів.Про те, як дійшовши до межі знайти сили рухатись далі. Дуже сильно, цікаво, незвично. Не проходити повз. Втручатися (щоб там не торочили коучі про «особисті кордони»). Навіть не знаю, кому б рекомендувала читати цю книгу нині. Якщо війна не відібрала бажання читати, якщо особистий досвід пережитого не перетворив душу на суцільну рану – де не торкнись, усюди боляче, якщо душевних сил вистачає на лише на щось легеньке й безтурботне, а й на складнішу літературу – рекомендую.
“Принцип втручання” –
О-о! Ця книга для поціновувачів класичного детектива, який у свою чергу відбувається не десь і колись, а тут і зараз. Початок книги такий емоційно завантажений, що аж моторошно. Та кардинальний життєвий переворот приводить Станіславу до зміни оточення, декорацій та розв’язання власного Гордіївого вузла. Містика переплітається з логікою, реальність зі сном, теперішнє з минулим. Жахливі тригери та сентиментальні цінності, запах смаженого м’яса та закопаний кухлик…
І,.. шанс на майбутнє.
Obraz do Kupienia –
What a great piece! You have a real talent for making complex subjects accessible and interesting.